Складання списку використаної літератури до наукової роботи

Надрукувати

Список літератури є частиною будь-якої дослідницької роботи, його подають після основного тексту. Список інформує про використані і цитовані документи та надає найважливішу бібліографічну інформацію за темою наукової роботи про книги, статті, дисертації та інші джерела, використані автором у роботі, підтверджує достовірність і точність запозичень: цитати, факти, таблиці, схеми, карти та ін., на основі яких будується дослідження.

У список варто включати усі матеріали, які були прочитані, переглянуті, проаналізовані. Бажано виявляти джерела якомога повніше, пам'ятаючи, що бібліографічний список до наукової роботи – це підсумок вивчення проблеми і передумова подальших наукових досліджень.Особливу увагу потрібно приділити відображенню літератури останніх 3–5 років, як показнику інформованості автора про сучасний стан досліджуваної теми.

Список використаної літератури є бібліографічним посібником, тому кожний включений до списку документ повинен бути описаний відповідно стандартів.

Бібліографічний опис – множина записаних за певними правилами бібліографічних даних, що ідентифікують документ, тобто це сукупність даних про документ (його частину або групу документів), що дозволяють ідентифікувати видання, а також отримати уявлення про його зміст, читацьке призначення, обсяг, довідковий апарат тощо.

Бібліографічний опис документів здійснюється за:

✔  ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 "Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання;  

✔ ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 "Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правиласкладання";  

     ДСТУ 3582–97 "Скорочення слів в українській мові у бібліографічномуописі. Загальні вимоги та правила;

  ГОСТ 7.12–93 "Библиографическая запись.Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила".

Всі бібліографічні записи в бібліографічних списках рекомендується нумерувати, що дає уяву про розміри списку, полегшує його використання. Нумерація є суцільною для всього бібліографічного списку, номер ставиться перед бібліографічним записом і відокремлюється від нього крапкою.

При складанні списку літератури можливі різні способи розстановки бібліографічних описів джерел: алфавітний, хронологічний, систематичний,  нумераційний (в порядку першого згадування публікацій у тексті роботи).

Найчастіше використовується алфавітна розстановка, тобто в алфавіті прізвищ авторів і заголовків, якщо автор не зазначений чи авторів більше трьох. Вказані у списку публікації подають в наступному порядку:

При використанні в тексті цитат чи довільного переказу змісту творів інших авторів, обов’язково потрібно робити посилання, вказуючи в тексті в квадратних дужках номер бібліографічного запису зі списку літератури та сторінку цитування. Наприклад: [128, с. 287].

ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис, бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання»переважно застосовується для формування бібліотечних каталогів та картотек.

 

Приклади оформлення бібліографічного опису для списку використаних джерел за ДСТУ ГОСТ 7.1:2006

Один автор    

Два автори 

Три автори    

Чотири автори 

П’ять та більше авторів 

Опис за назвою

Аналітичний опис (розділ, параграф, стаття із збірника)

Стаття із збірника матеріалів наукової конференції

Опис багатотомного видання (при використанні всіх томів)

Окремий том багатотомного видання

Дисертація

Автореферат  дисертації

Стаття з енциклопедії

Стаття з журналу

Стаття з газети  (коли газета видається за номером)

Стаття з газети (коли газета видається за датою)

Електронний ресурс локального доступу

Електронний ресурс віддаленого доступу

 

Для оформлення списку бібліографічних посилань в наукових роботах використовується Національний стандарт України ДСТУ 8302:2015 «Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання». Але при верстці цього документа у 2016 році були допущені технічні помилки. Через це у 2017 році були видані офіційні виправлення до цього ДСТУ. Поправки зроблені у таких зонах бібліографічного опису:

1. Відомості щодо назви документа (навч. посіб., монографія, збірник тощо) записуються через знак дві крапки ( : ) з пробілами.

Наприклад:

2. Вихідні дані документа (місто видання та видавництво) також записуються через знак дві крапки ( : ) з пробілами.

Наприклад:

3. У відомостях про відповідальність за навскісною рискою (« / ») перелічують прізвища упорядників, редакторів, перекладачів та організацій, відповідальних за видання. Авторів книги за навскісною рискою не повторюють. Знак (« / ») пишуть з пробілами.

Наприклад:

 

Приклади оформлення бібліографічного опису для списку використаних джерел у наукових роботах (з урахуванням нормативних положень Національного стандарту України

ДСТУ 8302:2015 Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання)

Один автор

Два автори

Три автори

Чотири і більше авторів

Автор(и) та редактор(и) / упорядники

Редактор, упорядник

Матеріали конференцій

або

Багатотомні видання

Окремий том багатотомного видання

або

Дисертації, автореферати дисертацій

Стандарти

Архівні документи

Законодавчі та нормативні документи

Опис частини видання:

Розділ книги

Стаття з довідкового видання (енциклопедії, словників)

Тези доповідей, матеріали конференцій

Законодавчі та нормативні документи

Статті з продовжуючих та періодичних видань (газет, журналів)             

Електронні ресурси

Книги

Періодичні видання

Сторінки веб-сайтів

Усі скорочення в оформленні як бібліографічного опису, так і посилань мають відповідати ДСТУ 3582:2013 «Інформація та документація. Бібліографічний опис. Скорочення слів і словосполучень українською мовоюЗагальні вимоги та правила» (для україномовних видань) та ГОСТ 7.12–93 «Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке.Общие требования и правила» (для російськомовних видань).

За детальною інформацією просимо звертатись у відділ комплектування та наукової обробки документівтел. 4-07-83

 

powered by social2s