Історія бібліотеки

Бібліотека ВНЗ – один із важливих підрозділів університету, який здійснює забезпечення викладачів, студентів та співробітників навчально-виховною та науковою літературою. 

Варто наголосити, що зi створенням Уманського інституту соціального виховання утворилася бібліотека сучасного Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, яка є однією з найбільших бібліотек міста і має багату та цікаву історію. 

Історія бібліотеки тісно пов'язана з історією навчального закладу. Разом зі зміною назви вищого навчального закладу, змінювалась і назва книгозбірні: від бібліотеки інституту соціального виховання до бібліотеки Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. В 2009-2014 роках бібліотека мала статус Наукової.

Обладнувалася бібліотека, як і інститут вцілому так: школи, місцевий педагогічний технікум, розташовані в м. Умані військові частини, підприємства передавали безоплатно столи, стільці, парти, шафи, а також літературу. Фонд бібліотеки почав комплектуватися з кількох десятків подарованих книг. Частина із них збереглися і досі. Вони є свідками і пам’ятками тих давніх часів. Одне із завдань сучасної бібліотеки Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини – забезпечення вивчення та збереження рідкісних книг або книжкових пам'яток.

Працівниками відділу комплектування бібліотеки УДПУ проведена величезна робота по вивченню бібліотечних штампів та екслібрисів рідкісного та цінного фонду бібліотеки . І ось про що вони свідчать.

У спадок сучасній університетській книгозбірні ХХІ століття дісталися книги бібліотеки Уманської прогімназії, Комерційного училища товариства викладачів в Умані, Уманської повітової земської управи, Уманського середнього училища садівництва і землеробства, Уманської міської громадської читальні, книгозбірні Першої Труд школи, Уманської 10-річної зразкової політехнічної школи імені І. Франка. Окрім фондів названих установ, колекція успадкувала видання з бібліотек приватних осіб, ряду товариств та організацій, громадських діячів ХІХ-ХХІ ст.

Комплектування фондів бібліотеки відбувалося переважно за рахунок пожертв та дарунків, однак в окремих випадках не виключалася купівля. З печаток можемо вважати, що книги були куплені жителями міста, а потім подаровані чи закуплені установою для бібліотеки в таких магазинах: 

«Книжный и писче-бумажный магазин – Шапиро Л. О., Садовая ул.», «Книжный магазин М. И. Брайловского в г. Умань, «Книжный и писче-бумажный магазин «Образование» И. М. Либермана»,

  history 66 16

«Книжный и писче-бумажный магазин: Мойсея Беньяминовича Яхниса, ул. Дворцовая», «Книжный и писче-бумажный магазин – Витковская М. М., Садовая ул.», «Книжный и писчебумажный магазин Д. Шарфмана – Николаевская ул., д. Годовича.», «Книжный и писче-бумажный магазин – Губанов Т. А., Николаевская ул.», «Книжный и писче-бумажный магазин – Гусак, Николаевская ул.», «Книжный и писче-бумажный магазин – Забелинский Л. И., Николаевская ул.», «Книжный и писче-бумажный магазин – Колесницкий Ф. П., Николаевская ул.», «Книжный и писче-бумажный магазин Х. А. Зальцштейна».

З перших днів свого існування бібліотечний фонд досить активно поповнювався за рахунок дарунків. Бібліотечні штампи свідчать, що цінні дарунки надійшли від Наукової бібліотеки Інституту української літератури імені Т. Г. Шевченка. Серед подарованих книг є фоліанти з особистих книгозбірень відомих особистостей, зокрема, Антона Лаврентьєвича Дробязко (1870-1941) – правознавця, мовознавця, педагога і редактора-укладача «Російсько-українського словника правничої мови»;

  history 9 16

Костянтина Костянтиновича Лисицина (1874-1912) – полковника, учасника російсько-японської війни 1904-1905 та І Світової війни; Тутковського Павла Аполлоновича (1858-1930) – українського геолога, географа і педагога, одного з основоположників геології і географії України.

Спираючись на печатки можемо припустити, що активну допомогу книгозбірням нада­вали – Миколай Миколайович Трідріх, Валентин і Марія Крамаренко, Іван Петрович Козицький, О. М. Олійник, С. С. Венжер, С. І. Стаднюк,

  

  а серед організацій: Клуб «Будос», Клуб «Беседа».

history 13 16

history 13 16

Пройшло п'ять років з моменту створення інституту, але через складні соціально-побутові проблеми умови навчання студентів, як і раніше, залишалися важкими.

Варто з цього приводу процитувати документ Народного Комісаріату Освіти УСРР до Уманського педінституту за № 14 від 7 травня 1935 року, у якому вказано обов'язковий перелік навчальних посібників для вступників до інституту в 1935 навчальному році із соціально-економічних дисциплін:

1) Покровський «Русская история в самом сжатом виде» ;

2) Волін і Інгулов «Політграмота» ;

3) Сталін «Промова на XVI і XVII з'їздах ВКП (б)» ;

4) Доповіді т. Косіора і Постишева на XII з'їзді КП(б)У;

5) Доповіді і резолюції VII Всесоюзного та 13-го Українського з'іздів Рад;

6) Історія України в обсязі курсу середньої школи;

7) Радянська Конституція (зі змінами, прийнятими на VІІ-му Всесоюзному з’їзді Рад.

Незважаючи на матеріальні труднощі, Уманський учительський інститут став одним з кращих в Україні. Зросла величина бібліотечних ресурсів. До початку Великої Вітчизняної війни бібліотечний фонд нараховував майже 100 тисяч примірників. Ці дані наводяться у деяких джерелах, та ми не погоджуємося з цією цифрою, тому що, дослідивши тогочасну матеріальну базу інституту, стає зрозумілим, що ця цифра значно перебільшена.

Червень 1941-го року. Під час окупації міста була спроба відновити роботу інституту. Викладача інституту М. В. Руткевича було призначено ректором. Але окупанти не мали наміру поширювати освіту серед підкорених народів. Через деякий час вони провели облаву і всіх придатних вивезли на роботи до Німеччини. Інститут проіснував у таких умовах менше двох місяців і припинив своє існування. За час окупації німецько-фашистські загарбники знищили і пограбували більшість книг (майже 75 тисяч томів). Не вдалося вберегти і найголовніші документи бібліотеки: інвентарні і сумарні книги обліку бібліотечного фонду. Лише невелику частину книжкового фонду вдалося врятувати під час війни завдяки тому, що були замуровані глухою стіною в підвалі. Здійснили цю благородну місію М. А. Олійник і М. В. Руткевич. Обладнання та документація, вивезене на залізничну станцію Умань, відправлено не було і згодом знищено окупантами.

Умань було звільнено від окупантів 10 березня 1944 року. Одразу наприкінці березня інститут розпочав активну підготовку до відкриття. Достеменно відомо, що наказом від 29 березня 1944 р. на посаду завідуючої бібліотеки призначено Булавіцьку Марію Йосипівну.

В міру повернення викладачів і студентів із війни проводилась робота по впорядкуванню приміщень, ремонту меблів тощо. Йшло відновлення й бібліотеки. Книги, що вижили під час війни безумовно були в страшному стані, їх треба було чистити, сушити, клеїти. Цим і займались бібліотекарі і читацький актив. На прохання міської Ради (по радіо і через газету) почали зносити до бібліотеки книги і жителі міста, меблевий цех виготовив для бібліотеки стелажі, комсомольці допомогли впорядкувати приміщення.

У післявоєнні роки матеріальна база Уманського учительського інституту міцніла і  у 1947 було приєднано природничий факультет Одеського учительського інституту, через рік — такий же факультет Київського інституту. Одночасно з приєднанням факультетів були передані книги природничого напряму до фондів нашої бібліотеки, про що свідчать бібліотечні штампи.

Перші «Інвентарні книги обліку бібліотечного фонду» бібліотеки датуються 1946 роком і, аналізуючи їх, стає зрозумілим, що бібліотечний фонд комплектувався згідно профілю та навчальних програм факультетів і можна припустити, що кожен факультет вів свій облік навчальної літератури, тому що в початкових інвентарних книгах спостерігається не один суцільний, а декілька паралельних інвентарних рядів обліку. До того ж на інвентарний облік бралися журнали. Припускаємо, що так вирішувалась проблема збільшення величини фонду. Для періодики вели свій інвентарний ряд обліку.

Облік фондів бібліотеки УДПУ впорядковується у 1946 році, коли вона переходить на єдиний інвентарний ряд.

Поряд з індивідуальним обліком з 1949 року впроваджується і сумарний. Збереглася «Книга руху бібліотечного фонду Уманського учительського інституту» 1949 р., перший запис якої констатує, що на 01. 01. 1949 року бібліотечний фонд інститутської книгозбірні становить 36 766 примірників, у т. ч. 8252 пр. журналів та 5036 брошур.

Комплектування книжкового фонду у післявоєнні роки було спрямоване на придбання новинок політичної, наукової та художньої літератури, відповідно до попиту та потреб читачів. Дуже гостро стояло питання щодо придбання технічної літератури, яка мала широкий попит серед читачів та яка надходила на книжковий ринок у маленьких кількостях. 1 - 2 примірники не в змозі були задовольнити потреби вишівської бібліотеки.

У 50-60-ті роки ХХ століття відбувається швидке нарощування величини книжкового фонду. За 10 років він збільшився майже втроє і на 01. 01. 1960 становив 96932 примірники на суму 507 345, 24 крб. Основним джерелом комплектування бібліотечного фонду протягом цього десятиріччя був бібліотечний колектор. 60% асигнувань, які виділялись на комплектування фонду були витрачені через бібколектор. Допоміжними джерелами комплектування були книжкові магазини Умань «Книгокультторг», Умань «Воєнторг», система ”Книга - поштою”, агентство Умань ”Союздрук”.

Проаналізувавши дані інвентарних та сумарних книг тих років, ми можемо стверджувати, що в той час велика частина фондів нашої книгозбірні формувались також через видавництва, зокрема з Київської та Московських «Академкниги», «Советской книги». Значну кількість книг надсилала Всесоюзна книжкова палата, також в ті роки використовувався книгообмін серед навчальних закладів Радянського Союзу. В «Книгах сумарного обліку» є записи надходжень із Томського державного інституту, Кишинівського державного ун-ту, Московського, Львівського, Харківського ун-тів. Можна з гордістю констатувати, що прогалини в комплектуванні бібліотек у 60-х роках ХХ століття були майже ліквідовані.

У 70-80-ті роки принципами комплектування бібліотечного фонду були: принцип партійності, профілювання та координування, систематичності та планомірності. У зв’язку з цим до фондів нашої бібліотеки чимало надходжень суспільно-політичної тематики, творів класиків марксизму-ленінізму, партійної літератури. Дуже поширюється таке джерело комплектування, як купівля. Купівля друкованої продукції була різною як за кількістю придбаних видань, так і різною вартістю і якістю. Так, в радянські часи для бібліотеки УДПУ закуповувалися переважно російськомовні книж­кові видання через обласний бібліотечний колектор згідно з попереднім замовленням; карти, листівки, плакати, календарі — через книгарні; журнали та газети, які надходили тільки до роздрібної торгівлі, — через кіоски «Союздрук».Також в цей час бібліотека УДПУ комплектувалась за рахунок замовлень «Книга-поштою» з Казані, Мінська, Ленінграда, Москви, Чернівців та інших міст Радянського союзу, купували в місцевих книжкових магазинах №1, №2, №13, надсилань з бібколекторів, завдяки функціонуванню обмінного фонду.

З 1984 року бібліотека розпочала переведення фонду, каталогів та систематичної картотеки статей на нову систему бібліотечно-бібліографічної класифікації. Систематична картотека статей була повністю переведена на нову систему класифікації в 1985 році.

У важкі 90-ті роки на закупівлю книг в університеті коштів не було. В той час вагому допомогу у комплектуванні фонду бібліотека отримала від Українсько-американського благодійного фонду «Сейбр-Світло», також через недостатнє фінансування, бібліотека більше використо­вує можливості книгообміну, який за час існування бібліо­теки змінювався як кількісно, так і якісно.

В 2000-х роках значний внесок у поповнення фонду здійснюють викладачі та студенти університету, жителі міста. Поповнення фонду бібліотеки найновішими фундаментальними виданнями здійснюється за сприянням Державного комітету телебачення та радіомовлення України за програмою «Українська книга», за державний кошт друкується друкована продукція в Інституті обдарованої дитини, Інституті психології імені Г. С. Костюка, Інституті педагогіки НАПН України, Інституті енциклопедичних досліджень, Інституті інноваційних технологій, Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих, Інституті проблем виховання, Інституті вищої освіти НАПН України та розповсюджується безоплатно серед бібліотек ВНЗ. Наша бібліотека тісно співпрацює з цими науковими закладами, традиційно роблячи замовлення на їхню друковану продукцію.

Окрім наукової та навчальної літератури значну частину фонду бібліотеки складає художня література, книги авторів з української діаспори. Є сотні книг з автографами авторів, книги, надіслані з Польщі, Німеччини, Болгарії, Чехословаччини, США, Канади, видані як українською, так і іншими мовами.

Сьогодні одним із традиційних джерел комплектування бібліотечних фондів бібліотеки УДПУ є дарунки. Бібліотека одержу­вала їх від початку свого існування і в дуже великій кількості від бібліотек і видавництв, різноманітних фондів та організацій, редакцій та товариств, союзів та окремих осіб (студентів та викладачів УДПУ). Особливо багато дарунків почало надходити в роки незалежності від представ­ників української діаспори (зокрема, М. Коця, О. Горбача, О. Го­родиського, Л. Винара та ін.). Так, якщо у 1992 р. кількість подарованих видань скла­дала 7 % від одержаних, то у 2014 р. — 84 %.

З часу створення бібліотеки Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини її фонди поповнювалися документами дуже нерів­номірно. З 1946 до 1970 рр. вони зросли на 74 тис. од. і стано­вили 111238  тис. од. збереження. За 1971–1990 рр. — зросли на 91 тис. од., 1991–2010 рр. — лише на 20 тис. од., і на 01.07.2017 р. фонди університетської книгозбірні нараховують 413 тис. 805 одиниць збереження.

Багато ще нерозкритих таємниць зберігають наші книги і дослідницька робота з їх вивчення триває. Саме перші надходження з часом стали історією бібліотеки та основою формування рідкісного та цінного фонду книгозбірні. І наше завдання – зберегти їх для майбутніх поколінь. Книга, на наше глибоке переконання, завжди залишатиметься супутником людини як свідок духовної та матеріальної культури людства.

За весь період існування бібліотекою ведеться активна масова робота. Для популяризації читання організовуються книжкові виставки, проводяться читацькі конференції, тематичні вечори, бібліографічні огляди літератури, Дні інформації, Дні кафедри. Працює міжбібліотечний абонемент для забезпечення користувачів літературою з інших бібліотек. Зі студентами 1-их курсів щорічно проводяться заняття з основ бібліотечно-бібліографічних знань.

Нова ера в роботі бібліотеки розпочалася з оновленням матеріально-технічної бази, зокрема, придбанням комп’ютерної техніки та бібліотечної програми УФД/Бібліотека в 2007 році. З того часу бібліотека приділяє велику увагу формуванню електронних інформаційних ресурсів, надає доступ до друкованих та електронних інформаційних ресурсів, сприяє високій якості навчання та науково-дослідної роботи, електронній доставці інформації користувачам, проводить активну діяльність в галузі каталогізації та створення повнотекстових інформаційних ресурсів. Розпочалось інтенсивне наповнення електронного каталогу, створення тематичних та повнотекстових баз даних. Бібліотека отримала доступ до мережі Інтернет. Користувачі мають можливість користуватися електронним каталогом спочатку в локальній мережі університету, а згодом і через віддалений доступ.

В 2008 році з наданням бібліотеці додаткових приміщень, (загальна площа бібліотеки – 811.25 м2) абонемент та читальні зали отримали нові сучасні бібліотечні меблі, комп’ютерну техніку (на даний час налічує 57 ПК: 55 робочих станцій та 2 сервери, 8 принтерів, 4 сканери).

За всю історію бібліотеки змінювалася структура, кількість пра­цівників і прізвища керівників бібліотеки. На жаль, не збереглися документи, які засвідчували б прізвища перших керівників та працівників бібліотеки. З 1941 року бібліотеку очолювали:

Шульман І. Я. (до 16.07.1941р);

Сидоренко А. Д. (17.07.1941р. – ?);

Булавіцька М. Й. (29.03.1944р. – 04.02.1945р.);

Левитська Є. Ф. (05.02.1945р. – 12.08.1946р.);

Ємчинська М. А. (13.08.1946р. – 24.09.1952р.);

Вдовіна А. І. (25.09.1952р. – 15.09.1960р.);

Рябчук В. П. (16.09.1960р. – 15.06.1983р.);

Єременко В. Д. (16.06.1983р. – 01.04.1994р.);

Гоменюк Л. Г. (02.04.1994р. – 03.09.2007р.);

З вересня 2007 року колектив бібліотеки очолює кандидат філологічних наук, доцент Григоренко Тетяна Володимирівна, завдяки умілому керівництву якої колектив став командою однодумців, відданих улюбленій справі, в якому поєднується досвід старшого покоління з ентузіазмом молодих працівників.

history 16 16В даний час в бібліотеці діє чотири відділи: відділ комплектування та наукової обробки документів, відділ обслуговування, який включає абонемент та шість читальних залів, інформаційно-бібліографічний відділ, відділ інформаційних технологій та комп’ютерного забезпечення. Їх очолюють завідувачі відділів, а саме: В. І. Устименко, З. М. Кравчук, О. Ф. Ігнатьєва, Т. М. Найкус. Бібліотекарі постійно працюють над підвищенням професійного рівня, вдосконаленням обслуговування користувачів. Бібліотека реагує на процес інформатизації, створюючи і удосконалюючи нові види інформаційно-аналітичної продукції, використовуючи нові форми бібліотечного обслуговування.

Активізується видавнича діяльність бібліотеки. Підготовлені та видані наступні бібліографічні покажчики: «Козацтво в історії та культурі України», «Культура української мови», «Історія Уманщини», «Бібліотека Івана Марковича Власенка у фондах наукової бібліотеки Уманського державного педагогічного університету», «Володимир Григорович Кузь – провідний вчений, педагог, академік», «Умань: роки незалежності» (до 400-річчя першої писемної згадки) та започаткований у 2014 році щорічний бібліографічний покажчик «Друковані видання професорсько-викладацького складу УДПУ імені Павла Тичини у фондах наукової бібліотеки: 2014», який продовжив свій випуск  у 2015 та 2016 роках. Проведено дослідження «Комплектування бібліотечних фондів бібліотеки УДПУ імені Павла Тичини: історія та сучасність» (до 85-річчя бібліотеки університету).

Для Всеукраїнської реферативної бази «Україніка наукова» та Українського реферативного журналу «Джерело» реферуються статті з видань університету, затверджених у Вищій атестаційній комісії «Історико-педагогічний альманах» та «Порівняльно-педагогічні студії».

Пройшовши славний історичний шлях у 87 років, зберігаючи традиції, бібліотека університету виконує свою основну місію – сприяє вищому навчальному закладу у навчально-виховному процесі та науково-дослідній роботі. 

Додаткова інформація